Скам'яніла дівчина - стояння Зої
Ви думаєте, що фантастичні речі можливі тільки в кіно? А ось і ні, як писав Володимир Висоцький: "Дивне поруч, але воно заборонено". Саме так і сталося з явищем, яке в народі відомий як "стояння" Зої.
Сталося це дивовижна подія напередодні 31 грудня 1956 року. Ось як стояння описували жителі Самари: в святкову ніч син місцевої продавщиці Болонкина Клавдії запросив приятелів, щоб весело відзначити настання Нового року.
Сама жінка не поділяла таких веселощів, тому що була віруючою і не схвалювала гуляння зі спиртним під час посту. Тому Клавдія пішла зі свого будинку по вулиці Чкалова до подруги.
Молодь тим часом неабияк підпилий і вирішила потанцювати. Однак серед запрошених була дівчина Зоя, яка в цей вечір виявилася без кавалера. Молода людина на ім'я Микола, якого вона чекала, на вечірку так і не прийшов.
Щоб хоч якось підняти собі настрій Зоя зняла з полиці образ Миколи Чудотворця і закрутилася з ним в танці. Не минуло й кількох хвилин, як дівчина зупинилася і завмерла. Вона стояла, як ніби її прибили до підлоги.
Ознак життя Зоя не подавала, але її серце продовжувало битися. Ікону з рук дівчини забрати очевидці не змогли, як і втім зрушити її з місця.
Друзі Зої викликали лікарів, але вони теж нічого не змогли зробити. "Стояння" на їхню думку - це ступор, який виник через стрес. Такий був діагноз. А Зоя продовжувала стояти.
На застиглу дівчину приходив дивитися все місто. Роззяв біля будинку з "скам'янілої" ставало з кожним днем все більше, і глава міста направив туди загін міліції, який розганяв народ.
Історія про "стоянні" Зої передавалася з вуст в уста і дійшла до ієромонаха Серафима. Чернець відслужив молебень і забрав з рук дівчини ікону. Також він сказав, що "стояння" Зої завершиться в день свята Пасхи. Молода жінка стояла нерухомо рівно 128 днів і померла на третій день Світлого Христового Воскресіння.
Може бути, цим священиком був настоятель Петропавлівської церкви в місті Куйбишеві - Серафим Полоз. Його незабаром засудили за статтею за нетрадиційну сексуальну орієнтацію. Так за часів атеїзму розправлялися з неугодними радянськими священиками в СРСР.
Сьогодні про події 1956 року в Самарі практично нічого не нагадує. Будинок № 84 стоїть на тому ж місці, а в пам'ять про "стоянні" Зої біля будівлі навпроти встановили пам'ятник святителю Миколаю.
Любиш містичні історії? Тоді зроби репост, щоб розповісти про Зою своїм друзям!
