Цікаві факти про радянських фільмах

Перша кольорова кінокартина в СРСР вийшла в прокат в 1925 році. Це був легендарний фільм режисера Ейзенштейна "Броненосець Потьомкін". Правда, кольоровий кадр, в якому демонструвався червоний прапор, піднятий на щоглі корабля бунтівними матросами, був єдиним. Цікаво, що прапор в цьому кадрі був розфарбований вручну особисто Сергієм Михайловичем. Першою ж по-справжньому кольоровий радянської картиною стала документальна хроніка про Параді Перемоги, знята в 1945 році на трофейну плівку AGFA.

Крилата фраза "Муля, не нервуй мене", яку в фільмі "Підкидьок" постійно вимовляє героїня Фаїни Раневської Ляля, дуже ускладнила життя актриси. Ці слова їй кричали перехожі на вулицях, ними її "підколювали" знайомі, а одного разу їх вимовив навіть сам Брежнєв, коли вручав Раневської орден Леніна. Авторство цієї фрази в своевремен приписувалося самої Фаїні Георгіївні, Агнії Барто і Рине Зеленої, проте точно встановити автора до цих пір так і не вдалося. Зате точно відомо авторство іншого відомого вислову: як-то раз, коли підлітки остаточно дістали Фаїну Раневську "Мулею", вона видала свій легендарний: "піонером, йдіть в ж * пу!"

Мабуть, найвідомішим фільмом Олександра Сірого є його "Джентльмени удачі". Цікаво, що багато блатні слівця і вирази з тюремного фольклору вставив в сценарій особисто Олександр Іванович. Справа в тому, що режисер, який володів вибуховим темпераментом, свого часу був засуджений на 8 років за побиття якогось архітектора, до якого він приревнував свою майбутню дружину. У підсумку Олександр Іванович відсидів 4 роки, за які встиг дуже близько познайомитися з табірним жаргоном. Коли Сірий вийшов, він одружився і разом зі своїм другом Георгієм Данелія зняв "Джентльменів".

Василь Іванович Чапаєв був практично невідомий простим радянським людям до виходу в 1934 році кінокартини "Чапаєв". Фільм практично відразу став культовим, а Василь Іванович, Петька і Анка стали улюбленими героями анекдотів.

"Пірати XX століття" Бориса Дурова - це перший радянський бойовик. На екрани він вийшов в 1979 році і зібрав найбільшу касу за всі роки радянського кінопрокату. Завдяки цій картині багато радянські громадяни дізналися про таке бойовому мистецтві, як карате.
Виявляється, крилата фраза "Ларису Іванівну хочу!" з "Міміно" - це буквальний переклад з грузинської мови. У Грузії, на батьківщині режисера фільму Георгія Данелії, якщо просять передати слухавку якийсь Ларисі Іванівні, так і говорять "Лариса Іванівна мі'нда", тобто "Ларису Іванівну хочу!"