Boeing X-37

Коли аеро-космічні відомства оголошують про запуск якого-небудь літального апарату в космос, всім більш-менш зрозумілі цілі і завдання, поставлені перед ним. Зовсім по-іншому справи йдуть з програмою безпілотного Boeing X-37, місія якого була незрозуміла ні до запуску, скупо освітленого в пресі, ні під час 674-денного перебування на орбіті Землі, ні після посадки, яка відбулася буквально пару днів назад, 17 жовтня.

Що це?

Boeing X-37 являє собою 9-метрове літальний судно з розмахом крила 4,5 метрів, чий останній запуск здійснювався 11 грудня 2012 года с допомогою ракети-носія "Атлас-5" зі стартового майданчика на мисі Канаверал. При злітній масі апарату майже в 5 тонн маса корисного вантажу складає близько 900 кілограм, що досить багато, якщо врахувати, що на борту немає ні людей, ні припасів.

Не в перший раз

Насправді, це вже третій за рахунком космічний політ Boeing X-37. Перші два тривали 225 і 468 днів, відповідно, при цьому спосіб запуску жодного разу не змінювався. В ході першого польоту були випробувані навігаційні та автономні системи, управління і захисна оболонка, під час же другого були відпрацьовані сенсорні прилади та супутникові системи, а також проведені випробування в умовах ускладненого зльоту і посадки.

Третій, але не останній

Серед всіх трьох запусків поки що рекордсменом за кількістю часу перебування на орбіті є останній, 674-денний. При цьому запускався той же апарат (всього їх виготовлено 3 - 2 льотних і 1 для наземних випробувань), що і в перший раз, що співзвучно основний концепції проекту з багаторазового використання космічних апаратів. У 2015 році ВПС США планують здійснити четвертий запуск Boeing X-37 на орбіту, який невідомо скільки пробуде там, але точно не приземлиться поки не відпрацює всі завдання програми.

каламутні мети

Обстановка найсуворішої секретності навколо Boeing X-37 породила чимало конспірологічних версій про справжні причини його запуску. Серед них і стеження за китайським модулем Тяньгун-1, і розвідка, і обкатка технологій майбутнього перехоплювача, здатного виводити з ладу космічні апарати противника. Якщо перші дві версії, як і офіційна про доставку вантажів, не мають ніякої економічної доцільності, то останню цілком можна прийняти за робочу.

Версія про розподіл космосу виглядає ще правдоподібною, якщо брати до уваги документ про "Національної космічної політики США" 2006 року, що поширює суверенітет держави на частину космічного простору. Як саме американці збираються "розпиляти" космос поки незрозуміло, що насторожує, адже, здається, вони вже ведуть в цій неоголошеної гонці пару окулярів.