Дивовижна винахідливість командира розвідників

Чечня, друга війна, в горах з пошуку повертається виснажена група федеральних розвідників, шість чоловік. Йдуть по відкритій місцевості, з маршруту збилися. І тут з неба виринає пара вертушок і виходить на бойовий розворот з недвозначним наміром рознести це бандформування.

(В цьому районі була зухвала диверсія чеченців і пілоти отримали наказ стріляти без попередження).

Що тут робити командиру ?! Зв'язок барахлить, та й поки поясниш де ти, поки команда дійде до вертолітного полку, поки її отримають вертолітники - день пройде! Бігти? Від вертольота? Стріляти? В своїх? Пілот атакуючого вертольота бачить як група людей дружно лягає на землю, утворюючи тілами п'ятикутну зірку, в центрі стоїть неголений, брудний людина в сорочці. Пілот відкриває вогонь. Але не на поразку, а в повітря. Ніхто не поворухнувся.
"Свої" - зрозумів пілот.

Командиром розвідників випадкових людей не призначають