Історія про підвішену каву

Ми входимо в одне з кафе поряд з вокзалом. За нами входять дві людини і кажуть: "П'ять кави! - два ми вип'ємо зараз, а три підвішені в повітрі". Йдуть платити і платять за п'ять кави. Потім випивають свої два і йдуть. Я питаю Де Сіку: «Що це за підвішену каву?» Він каже: "Почекай". Потім входять други люди: дівчата п'ють свою каву і платять нормально. Далі входять три адвоката, замовляють сім кави: "Три ми вип'ємо, а чотири підвішених". Платять за сім, п'ють свої три і йдуть. І молода людина замовляє дві кави, тільки один кави п'є, але платить за два і йде. Так ми з Де Сікой досиділи розмовляючи до полудня. Двері були відкриті, я дивився на цю залиту сонцем площу. І раптом бачу якусь темну тінь, що наближається до дверей. Коли вона вже біля самих дверей бару, я бачу, що це бідна людина. Бідняк заглядає в кафе і запитує: "Є підвішену каву?" Це свого роду благодійність, яка прийшла з Неаполя, там так залишали не тільки каву, але і їжу. Складно уявити це в нашій країні. А шкода, красивий звичай.

Підвішену каву. (Розповідь Тоніно Гуерра)