Лист Чарлі Чапліна дочки
Ні любові безкорисливої і безумовно, ніж любов батьків до своїх дітей.
Чарлі Чаплін, батько 12 дітей, в 1965 році, будучи навченим старим 76 років, написав листа своїй двадцятиоднорічну дочки Джеральдін, що шукає себе в танці на паризькій сцені. Лист емоційний, глибоко особисте, але в той же час відповідне кожному з нас.
Це приклад батьківської любові і турботи, смутку і радості, гордості і переживань, накопиченої мудрості і зберігся в ньому дитинства. "Я ніколи не був ангелом, - писав геній кінематографа, - але я завжди прагнув бути людиною. Постарайся і ти".
Прочитайте цей лист і подумайте, як багато навчили Вас Ваші батьки, і чому Ви хотіли б навчити Ваших дітей.
"Дівчинка моя!
Зараз ніч. Різдвяна ніч. Всі збройні воїни моєї маленької фортеці заснули. Сплять твій брат, твоя сестра. Навіть твоя мати вже спить. Я мало не розбудив заснули пташенят, добираючись до цієї напівосвітленій кімнати. Як далеко ти від мене! Але нехай я осліпну, якщо твій образ не варто завжди перед моїми очима. Твій портрет - тут, на столі, і тут, біля мого серця. А де ти? Там, в казковому Парижі, танцюєш на величної театральній сцені на Єлисейських полях. Я добре знаю це, і все ж мені здається, що в нічній тиші я чую твої кроки, бачу твої очі, які блищать, наче зірки на зимовому небі.
Я чую, що ти виконуєш в цьому святковому і світлому виставі роль перської красуні, полоненої татарським ханом. Будь красунею і танцюй! Будь зіркою і сяй! Але якщо захоплення і вдячність публіки тебе п`янко, якщо аромат піднесених квітів закрутить тобі голову, то сядь в куточок і прочитай мій лист, прислухайся до голосу свого серця. Я твій батько, Джеральдіна! Я - Чарлі, Чарлі Чаплін! Чи знаєш ти, скільки ночей я просиджував у твоїй ліжечка, коли ти була зовсім малою, розповідаючи тобі казки про сплячу красуню, про недремне драконі? А коли сон затемнятися мої старечі очі, я насміхався над ним і говорив: "Іди! Мій сон - це мрії моєї дочки!"
Я бачив твої мрії, Джеральдіна, бачив твоє майбутнє, твій сьогоднішній день. Я бачив дівчину, танцюючу на сцені, фею, що ковзає по небу. Чув, як публіці говорили: "Бачите цю дівчину? Вона дочка старого блазня. Пам'ятайте, його звали Чарлі?" Так, я - Чарлі! Я - старий блазень! Сьогодні твоя черга. Танцюй! Я танцював в широких рваних штанях, а ти танцюєш в шовковому вбранні принцеси. Ці танці і грім оплесків часом будуть підносити тебе на небеса. Лети! Лети туди! Але спускайся і на землю! Ти повинна бачити життя людей, життя тих вуличних танцівників, які танцюють, тремтячи від холоду і голоду. Я був таким, як вони, Джеральдіна. В ті ночі, в ті чарівні ночі, коли ти засинала, заколисана моїми казками, я не спав.
Я дивився на твоє личко, слухав удари твого сердечка і питав себе: "Чарлі, невже цей кошеня коли-небудь дізнається тебе?" Ти не знаєш мене, Джеральдіна. Безліч казок розповідав я тобі в ті далекі ночі, але свою казку - ніколи. А вона теж цікава. Це казка про голодного блазня, який співав і танцював в бідних кварталах Лондона, а потім збирав милостиню. Ось вона, моя казка! Я пізнав, що таке голод, що таке не мати даху над головою. Більше того, я випробував принизливу біль скитальца-блазня, в грудях якого вирував цілий океан гордості, і цю гордість боляче поранили кидають монети. І все ж я живий, так що залишимо це.
Краще поговоримо про тебе. Після твого імені - Джеральдіна - слід моє прізвище - Чаплін. З цим прізвищем понад сорок років я смішив людей на землі. Але плакав я більше, ніж вони сміялися. Джеральдіна, в світі, в якому ти живеш, існують не самі тільки танці і музика! Опівночі, коли ти виходиш з величезного залу, ти можеш забути багатих шанувальників, але не забувай запитати у водія таксі, який повезе тебе додому, про його дружині. І якщо вона вагітна, якщо у них немає грошей на пелюшки для майбутньої дитини, поклади гроші йому в кишеню. Я розпорядився, щоб в банку оплачували ці твої витрати. Але всім іншим плати строго по рахунку. Час від часу їдь в метро або на автобусі, ходи пішки і оглядай місто.
Придивляйся до людей! Дивись на вдів і сиріт! І хоча б один раз в день говори собі: "Я така ж, як вони". Так, ти одна з них, дівчинка! Більш того. Мистецтво, перш ніж дати людині крила, щоб він міг злетіти вгору, зазвичай ламає йому ноги. І якщо настане день, коли ти відчуєш себе вище публіки, відразу ж кидай сцену. На першому ж таксі їдь в околиці Парижа. Я знаю їх дуже добре! Там ти побачиш багато танцівниць як ти, навіть гарніше, граціозніше, з більшою гордістю. Сліпучого світла прожекторів твого театру там не буде і в помині. Прожектор для них - Місяць.
Придивіться гарненько, вдивися! Чи не танцюють вони краще тебе? Зізнайся, моя дівчинка! Завжди знайдеться такий, хто танцює краще за тебе, хто грає краще за тебе! І пам'ятай: в сім'ї Чарлі не було такого грубіяна, який вилаяв би візника або надсміявся над убогим, що сидить на березі Сени. Я помру, але ти будеш жити. Я хочу, щоб ти ніколи не знала бідності. З цим листом посилаю тобі чекову книжку, щоб ти могла витрачати, скільки забажаєш. Але коли витратиш два франка, не забудь нагадати собі, що третя монета - не твоя. Вона повинна належати незнайомій людині, яка її потребує. А такого ти легко зможеш знайти. Варто тільки захотіти побачити цих незнайомих будинків, і ти зустрінеш їх всюди. Я говорю з тобою про гроші, бо пізнав їх диявольську силу. Я чимало провів часу в цирку. І завжди дуже хвилювався за канатоходцев.
Але мушу сказати тобі, що люди частіше падають на твердій землі, ніж канатохідця з ненадійного каната. Може бути, в один з званих вечорів тебе засліпить блиск якого-небудь діаманта. В цей же момент він стане для тебе небезпечним канатом, і падіння для тебе неминуче. Може бути, в один прекрасний день тебе полонить прекрасне обличчя якогось принца. В цей же день ти станеш недосвідченим канатоходцем, а недосвідчені падають завжди. Чи не продавай свого серця за золото і коштовності. Знай, що найбільший діамант - це сонце. На щастя, воно виблискує для всіх. А коли прийде час, і ти полюбиш, то люби цю людину всім серцем. Я сказав твоєї матері, щоб вона написала тобі про це. Вона розуміє в любові більше мене, і їй краще самій поговорити з тобою про це. Робота у тебе важка, я це знаю.
Твоє тіло прикрите лише шматком шовку. Заради мистецтва можна з'явитися на сцені і оголеним, але повернутися звідти треба не тільки одягненим, але і чистішим. Я старий, і може бути, мої слова звучать смішно. Але, по-моєму, твоє оголене тіло повинно належати тому, хто полюбить твою оголену душу. Не страшно, якщо твоя думка з цього питання десятирічної давності, тобто належить іде часу. Не бійся, ці десять років не зостарять тебе. Але як би там не було, я хочу, щоб ти була останньою людиною з тих, хто стане підданим острова голих. Я знаю, що батьки і діти ведуть між собою вічний поєдинок. Воюй зі мною, з моїми думками, моя дівчинка! Я не люблю покірних дітей. І поки з моїх око не потекли сльози на цей лист, я хочу вірити, що сьогоднішня різдвяна ніч - ніч чудес.
Мені хочеться, щоб сталося диво, і ти дійсно все зрозуміла, що я хотів тобі сказати. Чарлі вже постарів, Джеральдіна. Рано чи пізно замість білої сукні для сцени тобі доведеться надіти траур, щоб прийти до моїй могилі. Зараз я не хочу засмучувати тебе. Тільки час від часу вдивлявся в дзеркало - там ти побачиш мої риси. В твоїх жилах тече моя кров. Навіть тоді, коли кров в моїх жилах охолоне, я хочу, щоб ти не забула свого батька Чарлі. Я не був ангелом, але завжди прагнув бути людиною. Постарайся і ти.
Цілую тебе, Джеральдіна. Твій Чарлі. Грудень 1965 г. »
