Про кавові напої

Еспрессо - це життя. Гірчить, але бадьорить. Перший ковток може здатися несмачним, але, допивши чашку, завжди захочеш ще одну. А на ще одну частіше за все не вистачає часу.

Капучино - це закоханість. Спочатку терпко, потім солодко і легко, а на перевірку - все те ж життя. Але моменти, коли солодко і терпко, - найкращі. До речі, завжди можна просто з'їсти пінку і не пити, але це мало кому приходить в голову. Мабуть, справа все-таки в поєднанні.

Латте - це мрії, еспресо, розбавлений молоком надії, і пінка, пам'ятайте, еге ж? Та сама пінка, яка буває в капучино. Але немає кориці, немає тієї терпкості, яка дозволяє відчути момент.

Ще є мокко - кава з гарячим шоколадом. Мокко - це меланхолія. Густа і тягуча. Але навіть в мокко є молоко. І солодкість, та, яку не знайдеш в еспресо, наприклад. Її і відчуваєш не відразу, і кожного разу не дуже розумієш, чому замовив саме його. Тільки потім згадуєш, в той самий момент, коли стає солодко.

Айріш, кава по-ірландськи - пристрасть. Десь там, на самому дні, що обпалює алкоголь. Можна перемішати, тоді він практично не відчувається, якщо кава приготована правильно, звичайно. Але він там все одно є, і все одно неминуче п'янієш. Кстати да, гірше поганого еспресо може бути тільки поганий айриш.

І ристретто. Рістретто - це смерть. Це коли все життя - одним ковтком. Випиваєш, просиш рахунок і йдеш. зазвичай так.

- А любов? справжня любов?

- Справжня любов - це кава, який вариш вдома з ранку. Мелений, бажано вручну. З корицею, мускатним горіхом і кардамоном. Кава, поряд з яким треба стояти, щоб не втік, інакше безнадійно зіпсується смак. Треба простежити, щоб він піднявся три рази, потім налити ложку холодної води в джезву, почекати пару хвилин, щоб осіла гуща. Кава, який наливаєш в стару улюблену чашку і п'єш, відчуваючи кожен ковток, кожен день. Насолоджуючись кожним ковтком.